Цікаво та ємко про social media прес-реліз

Країні потрібен Голос!

Мій голос потрібен моїй державі! Але не голос у бюлетені, бо його вже вміють не чути. Мовне питання опинилося серед найпростіших передвиборчих обіцянь, які вирішили таки виконати. Нажаль. Сьогодні я зрозуміла, що варто не просто знати та принципово писати у документах в графі «рідна мова» - українська. І хоча усе своє свідоме життя я переважно спілкувалася російською, відтепер варто надати українській мові голос, мій голос.

Зізнаюся, буде не просто. Мовою бізнесу є англійська та російська. Мова батьків також російська. Мова друзів, нажаль, також переважно російська. Єдиним центром української мови є університет. Але кожен день сесій Верховної Ради дарує нові сюрпризи, а разом з тим руйнує впевненість у тому, що освіта залишатиметься  українською. Я усіляко за знання якомога більшої кількості мов та їх використання. Але не варто за поліглотам втрачати рідну мову. Моя рідна мова – українська.

З сьогоднішнього дня рішуче намагатимуся спілкуватися рідною мовою. Дуже прошу вибачити мене за незручності, які можуть виникнути. Хочу підкреслити, що нікого не змушую робити той самий вибір. Якщо вам не зручно спілкуватися українською, я можу висловити свої думки англійською та російською. Обіцяю, що ображатися на виправлення, прохання перекласти чи говорити іншою мовою ображатися не буду. В той же час дуже прошу вашої допомоги мені особисто, та українській мові в цілому.

Мабуть це потрібно було зробити п’ять років тому. Та сьогодні цей крок для мене дійсно свідомий та змістовний.

Дякую за розуміння. Прошу вас для себе, без пафосу, зізнатися – якій мові потрібен ваш голос? Яка мова рідна для вашого голосу? (Це не заклик до дискусії)